Альфа-2-макроглобулін

Альфа-2-макроглобулін (A2M, а2M, α2-макроглобулін, alpha-2-macroglobulin, a2-Macroglobulin) – це великий білок плазми крові (високомолекулярний глікопротеїн), інгібітор протеаз, який:

• належить до білків гострої фази та входить до складу фракції альфа-2-глобулінів;

• синтезується переважно у печінці (також згадується синтез у підшлунковій залозі);

• циркулює головним чином у крові і через величезний розмір молекули майже не йде в інші рідини організму;

• швидко пов'язує різні протеолітичні ферменти – наприклад, колагенази лейкоцитів, трипсин, хімотрипсин), знижуючи їхню здатність руйнувати білки;

• може пов'язувати та переносити біологічно активні молекули – цитокіни (інтерлейкіни, інтерферони, фактори некрозу пухлини), фактори росту та деякі гормони;

• бере участь у регуляції процесів зсідання крові, фібринолізу (розчинення тромбу) та системи комплементу.

З практичної погляду аналіз на альфа-2-макроглобулін найчастіше використовують як непрямий біохімічний маркер фіброзу печінки (рубцевих змін на тлі хронічного ушкодження). Концентрація A2M у сироватці крові позитивно корелює з прогресуванням фіброзу, тому показник включають у відомі панелі неінвазивної оцінки фіброзу печінки (наприклад, ФіброТест та інші).

Додатково білок може мати значення при нефротичному синдромі та у деяких розширених обстеженнях. Відомий його зв'язок з процесами у передміхуровій залозі (комплекси з ПСА) та роль у механізмах амілоїдозу (наприклад, при хворобі Альцгеймера та діаліз-асоційованому амілоїдозі).

Показання до призначення аналізу

Визначення рівня A2M може призначатися терапевтом, лікарем загальної практики, гепатологом, гастроентерологом, нефрологом, хірургом та іншими лікарями у складі багатьох досліджень:

• оцінка ризику та активності фіброзу печінки у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки (часто – як компонент “печінкових” біохімічних панелей);

• хронічні захворювання печінки (для моніторингу та неінвазивної оцінки ймовірності фіброзу / цирозу), зокрема вірусні гепатити B та C, неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП), алкогольне ураження печінки та ін.;

• захворювання нирок, насамперед нефротичний синдром (діагностика та оцінка вираженості процесу);

• тривалий поточний цукровий діабет, за якого A2M може підвищуватися;

• розширені обстеження при іншій патології (за призначенням лікаря), у тому числі пухлини нирок; доброякісна гіперплазія передміхурової залози та карцинома простати.

Альфа-2-макроглобулін підвищений – можливі причини:

• хронічні захворювання печінки (гепатити, фіброз, цироз, алкогольний / неалкогольний стеатоз тощо);

• нефротичний синдром – нерідко виражене підвищення (як вторинна реакція на втрату із сечею більш “дрібних” білків та зміни онкотичного тиску плазми. Сам A2M через великий розмір молекули втрачається менше).

• цукровий діабет, особливо за тривалого перебігу;

• онкологічні захворювання (загалом – як можливе неспецифічне зрушення);

• псоріаз;

• терапія естрогенами, прийом оральних контрацептивів (КОК);

• вагітність (у тому числі як варіант норми);

• періоди активного зростання / розвитку;

• у деяких випадках – після значного фізичного навантаження.

Альфа-2-макроглобулін знижений – можливі причини:

• гострий панкреатит;

• ДВЗ-синдром (дисеміноване внутрішньосудинне зсідання);

• множинна мієлома;

• ревматоїдний артрит, зокрема ювенільний (у дітей та підлітків до 16 років);

• інфаркт міокарда;

• прееклампсія;

• тяжкі / критичні стани у термінальних стадіях;

• септицемія (сепсис);

• злоякісні процеси, включаючи рак простати та інш.;

• після втручань / станів з масивною крововтратою, а також при штучному кровообігу;

• на тлі деяких впливів і процедур: стрептокіназа, внутрішньовенні інфузії декстрану.

Важливо! Результат аналізу на альфа-2-макроглобулін не є діагнозом і оцінюється лікарем у комплексі зі скаргами пацієнта, клінічною картиною, даними інших аналізів та інструментальних досліджень – особливо якщо йдеться про фіброз печінки або нефротичний синдром.

Підготовка до обстеження

Рекомендовані правила підготовки:

• оптимально здавати кров вранці натщесерце, після 8-14 годин без їжі (чисту негазовану воду пити можна). Для дітей поради щодо харчування перед аналізом надає лікар, з урахуванням віку дитини;

• якщо кров здається вдень – допустимо щонайменше через 4 години після легкої їжі;

• за 30-60 хвилин до аналізу рекомендується уникати фізичної та емоційної перенапруги; не палити;

• напередодні бажано виключити надмірні навантаження;

• Важливо! При прийомі ліків, які можуть вплинути на результат аналізу (у тому числі гормональні препарати, протизаплідні таблетки), слід обговорити з лікарем їх можливе тимчасове скасування або повідомити про них співробітника лабораторії.

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: імунотурбідиметрія.

Термін проведення: 5 робочих днів.